Україна сильніше за інші країни регіону постраждала від кризи. Економічні проблеми країни супроводжувалися політичним протистоянням на тлі президентських виборів. У цих умовах подолати наслідки кризи експортно-орієнтованої економіки поодинці вкрай складно: країна гостро має потребу в інвестиціях і ринках збуту. Де шукати допомогу? З одного боку, Україна почала інтеграцію з Європейським Союзом і одержує допомогу від міжнародних фінансових організацій. З іншого боку, тісні зв'язки з Російською Федерацією забезпечують традиційні ринки збуту української продукції. Балансувати економічні інтереси в умовах критичної ситуації в економіці вкрай складно: потрібна більша визначеність у проведенні зовнішньоекономічної політики. Чи зможе Україна подолати кризу без Росії, прискоривши економічну інтеграцію з ЄС? Однозначної відповіді на це питання немає.

Прихильники позиції, яка визначає Росію як найважливішого партнера України у виході з кризи, уважають, що обидві країни мають спільну мету - в умовах зростаючого протекціонізму підвищити або хоча би зберегти свою присутність на міжнародних ринках, у тому числі, на ринку ЄС. Посилена конкуренція поставила багато компаній на межу виживання, тому об'єднання зусиль і державних органів (наприклад, економічних відділів посольств), і бізнесу може стати єдиним шансом виграти в конкурентній боротьбі. Країни Євросоюзу не зацікавлені в подібному партнерстві, оскільки їхні уряди повинні захищати інтереси власних виробників.

Крім цього, партнерство із Росією буде більше ефективним через схожість промислового укладу, технологій, підходів до ведення бізнесу та менталітету. Відновлення історично сформованих виробничих зв'язків набуло ще більшої актуальності під час кризи. Об'єднання інтелектуальних і фінансових ресурсів для розробки нових технологій і адаптації до нових конкурентних умов дозволить пожвавити багато виробництв у машинобудуванні, авіабудуванні й інших галузях.

Слід зазначити, що технічна й фінансова допомога Євросоюзу й міжнародних організацій завжди надається на умовах тих або інших зобов'язань, багато з яких просто нездійсненні у нинішній політичній та економічній ситуації в країні. Громіздкі процедури ЄС унеможливлюють одержання допомоги в короткий термін. У питаннях економічного співробітництва Росія набагато більше гнучка, і рішення приймаються досить швидко.

Противники тези вказують, що Росія сама сильно постраждала від кризи й повинна справлятися з її наслідками; у цих умовах реальна допомога Україні навряд чи можлива. Більше того, Росія буде схильна використовувати сусідів у розв’язанні своїх проблем. Дистанціювання від Росії та зближення з ЄС, можливо, і створить короткострокові проблеми для деяких компаній, але в довгостроковій перспективі зробить українську економіку більше сильною й конкурентоспроможною. Україні варто робити вибір у бік тих партнерів, які здатні запропонувати реальну технічну та фінансову підтримку. За виконання певних умов, ЄС може відкрити свої ринки для багатьох українських товарів. Необхідність відповідності європейським стандартам змусить Україну проводити реформи, які й будуть заставою подолання наслідків кризи. Вимушене партнерство з Росією перешкоджає прискореній модернізації багатьох українських виробництв, послабляючи їх на інших міжнародних ринках.

Крім цього, Україна не може робити ставку на Росію, оскільки за останні 10 років російські й українські підприємства в багатьох галузях перетворилися на прямих конкурентів. Тому підвищення конкурентоспроможності українських компаній входить у протиріччя із інтересами великого російського бізнесу. Час кризи - це час змін; Україна може й повинна використовувати цей час для подолання не тільки наслідків кризи, але й своєї залежності від Російської Федерації.

Питання про те, чи зможе Україна подолати кризу без Росії, буде обговорюватися на дебатах 25 лютого 2010 року в Києві.

версія для друку