Для підвищення конкурентоспроможності Україні необхідно диверсифікувати економіку й переорієнтувати виробництво на товари та послуги з більш високою доданою вартістю. Для цього потрібна критична маса висококваліфікованих фахівців, тому якість вищої освіти - один із ключових факторів успіху в реалізації цього завдання. Система освіти повинна забезпечувати студентів навичками та знаннями, які відповідають сьогоднішнім економічним потребам, а також сприяти швидкій та успішній адаптації випускників до мінливих умов. Стрімке економічне зростання в Україні протягом останнього десятиліття відкрило нові можливості для кар'єри, але також стало висувати нові вимоги до фахівців. Роботодавці, рекрутингові агентства та незалежні експерти постійно заявляють про невідповідність знань, одержуваних у вузах, потребам бізнесу. Регулярно з'являється інформація про непрофесіоналізм, корупцію та загальну деградацію системи навчання. Наскільки ця інформація об'єктивна? Чи здатні українські вузи готувати фахівців, затребуваних не тільки в Україні, але й за кордоном?

Прихильники тези про те, що українські вузи не здатні готувати випускників, конкурентоспроможних на міжнародних ринках праці, наводять наступні аргументи. Якість освіти в українських вузах значно потерпає через те, що механізм ефективного відбору студентів не працює. У більшість вузів відносно легко вступити, а відрахування студентів за незадовільні результати навчання фактично не відбувається. Адже першочерговим завданням вузів у сучасних умовах є одержання фінансування, у тому числі від студентів-контрактників, а не поліпшення репутації та рейтингу. Якість навчання постійно погіршується, тому що викладачі вимушено орієнтуються на загальний, досить низький, рівень студентів.

На відміну від західних країн, в Україні ринок праці не бере участь у розробці програм навчання. Зокрема, відсутня практика регулярного вдосконалювання системи професійних стандартів з урахуванням думок роботодавців. Крім того, багато в чому завдяки успадкованим від радянської епохи освітнім підходам, програми українських вузів в основному побудовані на передачі теоретичних знань. Водночас, передові освітні системи приділяють велику увагу практичним завданням, розвитку емоційного інтелекту, самостійній і командній роботі. Проблема низької якості освіти стоїть особливо гостро в таких дисциплінах як управління бізнесом, менеджмент, економіка. Українські дипломи в цих сферах визнаються в розвинених країнах тільки теоретично - на практиці українські випускники не мають рівних шансів у пошуку роботи з їхніми закордонними колегами. Крім того, у цей час тільки декілька українських програм МBA мають міжнародну акредитацію, й та поширюється лише на країни Східної Європи. А це в корені відрізняється від західної акредитації програм МВА, наприклад, у США або Західній Європі.

В Україні, як і раніше, розділені сфери науки та освіти. Фінансування наукових досліджень відбувається через Академію наук, яка має дуже слабкі зв'язки і з університетами, і з реальним сектором економіки. Через це в талановитих студентів немає можливості брати участь у прикладних, затребуваних бізнесом, дослідженнях і розробках. У той час як у розвинених країнах університетська наука є найважливішою інноваційною складовою економіки, в Україні така практика поки існує тільки в окремих випадках.

Противники тези затверджують, що якість української освіти залежить від дисципліни. У ряді галузей українські вузи перебувають у числі світових лідерів. Це підтверджує глобальний індекс конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму, відповідно до якого Україна посідає 43 місце зі 134 країн з системи загальної вищої та професійної освіти. Це кращий показник серед країн СНД. Високий рівень підготовки фахівців зберігся в тих галузях, у яких протягом десятиліть була сформована сильна наукова школа: фізика, математика, технічні дисципліни, філологія та деякі інші. Наприклад, усім відомо, що українські IT-фахівці високо котируються на світовому ринку, так само як фізики або математики. Багато випускників із цих спеціальностей легко вступають у закордонні вузи для продовження навчання або ж знаходять роботу у престижних міжнародних компаніях.

Слід зазначити, що Україна вже почала застосовувати західні стандарти у системі освіти. Так, у рамках Болонського процесу уведено 2-рівневу освіту із присвоєнням випускникам кваліфікацій бакалавр і магістр. Крім того, деякі університети створюють програми навчання разом із європейськими й американськими вузами, і випускники цих програм одержують сертифікати й дипломи міжнародного зразка.

На відміну від багатьох західних систем, українська система освіти стимулює розвиток соціальних відносин і практичних навичок установлення й підтримки соціальних контактів. Такі навички здобуваються, наприклад, завдяки усним іспитам або традиціям взаємодопомоги. Навички соціальної взаємодії є одними із ключових якостей у побудові успішної кар'єри, найчастіше більш важливими, чим самі знання.

Питання, чи готують українські вузи конкурентоспроможних випускників, буде обговорюватися на дебатах, які проводяться Фондом «Ефективне управління» у Києві, 30 березня 2010 року.

версія для друку